ШКОЛЯРІ – ПРОТИ БУЛІНГУ❗
З метою запобігання негативних проявів поведінки практичний психолог Наталія Лисак залучила здобувачів освіти початкових класів ліцею до творчості за допомогою малюнків та привернула увагу до однієї з найактуальніших проблем сьогодення - насильства і булінгу.
Будь-хто може стати свідком насильства у будь-якому місці: на вулиці, у закладі, на роботі, вдома і так далі. Найпростіший варіант – зробити вигляд, ніби нічого не трапилося, забути про цей випадок та спокійно жити далі. Але так Ви мовчки схвалюєте насильство, а також сприяєте його розповсюдженню. Тому найкращий варіант – у здоровий та безпечний для себе спосіб відреагувати на побачене чи почуте. Радимо наступний алгоритм дій:
Оцініть ситуацію. Яке саме насильство відбувається – економічне, психологічне, фізичне чи сексуальне? Хто є постраждалою особою – доросла чи дитина? Чи потрібно втрутитися державним органам негайно чи можливо через деякий час? Чи є навколо люди, що також готові допомогти? Дбайте про свою безпеку, але шукайте спосіб допомогти постраждалій особі.
Викличте поліцію. Так Ви не поставите під загрозу власну безпеку, але дозволите працівникам поліції вжити адекватних заходів для належного реагування на факт насильства та його припинення. Дзвоніть за номером 102.
Викличте «швидку». Якщо Ви бачите, що існує загроза життю та здоровою постраждалої особи – не зволікайте! Телефонуйте за номером 103, чітко назвіть адресу та опишіть, у якому стані людина, якій потрібна негайна допомога.
Зафіксуйте побачене. Зніміть на камеру, що відбувається. Та намагайтеся робити це так, щоб не бачив кривдник. Такі матеріали допоможуть органам влади вірно оцінити ситуацію та використовувати як доказ при розгляді справи.
Порадьте звернутись за допомогою. Коли кривдник припинив насильство та залишив місце події, спитайте постраждалу, кому Ви можете зателефонувати з її рідних. Залишайтесь поруч з людиною, поки не приїде той, кому вона довіряє. Порадьте звернутись до мобільних бригад соціально-психологічної допомоги та/або зателефонувати до телефону національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства за номером 116 123.
Проявіть небайдужість. Ви маєте бути готовим, що постраждала не захоче змінювати своє життя. Так, вона має право на такий вибір. Ваша задача – запропонувати підтримку та поради, але не нав’язувати їх.
Ваша небайдужість справді може врятувати чиєсь життя!
Пасивна агресія – це таке явище, при якому люди виказують ворожість такими засобами, як неявні образи, відмова виконувати прохання, упертість та похмура поведінка.
Взагалі, цей термін вигадав Вільям Меннінгер – полковник та військовий психіатр із США. Під час Другої світової війни він зіткнувся з тим, що солдати почали відмовлятися виконувати накази, поводилися пригнічено. З того часу відомі вчені в галузі психології почали досліджувати процеси, через які з’являється пасивна агресія.
Наразі виділяють декілька ознак цього явища:
- Пасивний агресор не йде на конфлікт відкрито. Якщо людині щось не подобається, він не каже про це, інакше як йому виправдовувати свою поведінку? Агресор продовжить посилати Вам сигнали, що Ви щось робите не так, але ви маєте самостійно здогадатися, що саме.
- Пасивний агресор приховує свої почуття. Якщо Ви спитаєте в нього «Що трапилось», у відповідь отримаєте «Все добре!», але таким тоном, що це буде більше схоже на образу та звинувачення.
- Пасивний агресор мовчить. Ви маєте самостійно гадати, страждати, звинувачувати себе, а агресор буде Вас ігнорувати.
- Пасивний агресор провокує. Якщо Ви проявите емоції, то у відповідь отримаєте холодне «Ти сам(а) провокуєш конфлікт».
- Пасивний агресор не доводить справи до кінця, ігнорує відповідальність. Свідомо. Це такий собі бунт, а ще підбиває інших діяти як він сам.
- Пасивний агресор «випадково» ображає. Наприклад, спочатку агресор хвалить, а потім додає щось неприємне. Наприклад: «Ти маєш добрий вигляд. Нарешті не нафарбувалась, як завжди».
- Пасивний агресор полюбляє похмурість. Людина не посміхається навіть, коли навколо усі сміються над жартом. Або достатньо агресивно та різко відповідає на якийсь абсолютно невинний коментар.
- Пасивний агресор упертий. І зазвичай це викликано не бажанням комусь щось довести, роздратувати інших.
А якщо Ви, впізнали у цьому себе, ми підкажемо, як з цим впоратись:
- Дозвольте собі гніватися. Це нормальне почуття. Навіть якщо Ви вступили у відкритий конфлікт, це краще, ніж акумулювати негатив всередині.
- Говоріть словами про свої образи. Навіть якщо це буде вже тисячний раз! Але так більше шансів, що Вас нарешті зрозуміють, ніж якщо Ви будете мовчати.
- Проаналізуйте, що саме Вас бісить. Інколи правда дуже несподівано. Здається, що Вас дратує брудна тарілка, яку залишив чоловік, а насправді Вас ображає його неуважність до ваших зауважень.
- Дайте собі час. Якщо Ви розумієте, що Ваша поведінка токсична, це вже перший крок до перемоги. Змінитися – це певний час, будьте до цього свідомо готові.
- Вчіться говорити про свої емоції. Інколи люди мають з цим проблеми. Але це можна виправити: смійтеся з жартів на публіці, зробіть комплімент незнайомій людині, співайте, займаючись своїми справами…Загалом, не залишайте все в собі.
Корисна інформація про булінг
Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного.
Останніми роками визнано поширення в освітній практиці такого явища, як шкільний булінг.
Булінг означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей. Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження, аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.
Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:
· систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
· задирство;
· фізичні і психічні приниження;
· різного виду знущання;
· бойкот та ігнорування;
· псування особистих речей та ін.
Дослідники пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу:
· 1-ша група — прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження;
· 2-га група — прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених.
Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:
· переслідувач (булі);
· жертва;
· спостерігач.
У сучасній науці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булі та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний процес.
Ось як визначає типові риси учнів, схильних ставати булі, норвезький психолог Д. Ольвеус:
· вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;
· вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);
· вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
· якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.
Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:
· вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;
· вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасні й мають низьку самоповагу;
· вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
· вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;
· якщо це хлопчики, вони можуть бути фізично слабшими за своїх ровесників.
Як зрозуміти, що дитина є жертвою боулінгу:
· діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
· вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
· часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.
· дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістично пояснити.
· може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
· відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
· психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
· обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
· бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.
Наслідки шкільного насильства
Жертви булінгу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором,
страх, розпач і злість. Булінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:
• неадекватне сприймання себе – занижене самооцінювання, комплекс неповноцінності, беззахисність;
• негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування,самотність, прогули у школі;
• неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
• девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.
Як реагувати на цькування
Як молодші школярі, так і старшокласники мають неодмінно звертатися за допомогою до дорослих – учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю. Підлітки часто намагаються самостійно впоратись із деякими ситуаціями.
Психологами було розроблено такі поради для них. Як впоратися з ситуацією самостійно:
• ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що Вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, а, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.
• якщо ситуація не дозволяє Вам піти, зберігаючи спокій, використайте гумор. Цим Ви зможете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити Вам.
• стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.
• не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Чим агресивніше Ви реагуєте, тим більше шансів опинитися у загрозливій для Вашої безпеки і здоров'я ситуації.
• не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким Ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.
Булінг – це не просто бешкет чи пустощі у навчальному закладі. Це особлива форма взаємин, яка ґрунтується на дискримінації, насильстві та агресії.
Систематичні цькування, насмішки, бойкот, дезінформація, фізична розправа та псування особистих речей, що призводить до фізичної шкоди, приниження та постійного страху – карається законом!
Якщо ваша дитина, її друзі чи однокласники стали жертвами таких дій, зверніться за допомогою ↘️
✔️До адміністрації школи
✔️До офіцера поліції, дільничного поліцейського чи працівника ювенальної превенції
Зателефонуйте↘️
✔️На Національну дитячу "гарячу лінію" 0800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних) або 116 111 (безкоштовно з мобільних)
✔️На спецлінію 102
Важливо! Завжди звертайте увагу на психологічний стан дитини, особливо коли вона повертається зі школи. Адже не всі діти можуть поділитися труднощами та, зазвичай, мовчать про випадки булінгу в школі. Спілкуйтеся з ними та наголошуйте, що вони завжди повинні звертатися до вас за допомогою.
